Відвідування виставки художніх творів Т.Г.Шевченка (Мистецький арсенал)

  Всім відомо, що Тарас Григорович Шевченко – поет, але не всі знають про нього, як про художника. Шевченко як творча натура реалізувався досить повно, незважаючи на надмірно для людини важке життя. Він створював свої живописні роботи не лише на Батьківщині, але й перебуваючи у засланні у Казахстані. Сюжетами його робіт є і природа, і люди. Т.Г.Шевченко вважається національним художником Казахстану.
У 1843 р. Т.Шевченко, тоді ще учень Петербурзької художньої академії, задумав художнє видання «Живописна Україна», присвячене історичному минулому, народному побуту та мальовничій природі України. Шевченку не вдалося повністю здійснити свій задум, наприкінці 1844 р. вийшли лише перші два випуски видання, які містили офорти: «Дари в Чигрині 1649 р.», «Старости», «Судня рада», «Казка», «У Києві» та «Видубицький монастир у Києві». Вже ці офорти відкрили нову яскраву сторінку історії української культури. Однак, зіткнувшись із труднощами, особливо матеріальними (адже таке видання вимагало значних коштів), Шевченко змушений був відкласти на певний час випуск «Живописної України». Проте, працюючи художником Київської Археографічної  Комісії,  він  продовжував збирати для «Живописної України» творчий матеріал.

Офорт «У Києві»

«Из всех изящных искусств мне теперь более всего нравится гравюра. Быть хорошим гравером значит быть распространителем прекрасного и поучительного в обществе. Значит – быть распространителем света истины. Значит – быть полезным людям», – напише Тарас Шевченко, працюючи у 40-х рр. XIX ст. над відомими офортами із серії «Живописна Україна».
Перебуваючи у Петербурзі, Шевченко, окрім «Живописної України», створює офорти на сюжети власних малюнків: «Українські дівчата», «Старець на кладовищі», «Мангишлацький сад», «Сама собі в своїй господі», «Натурщиця». Серед них зустрічаються й інтерпретації, виконані  світовими художниками: «Приятелі» І. Соколова, «Вечір в Альбано»  М.Лебедєва, «Вірсавія» К. Брюллова, «Свята родина» Мурільйо, «Притча про робітників на винограднику» Рембрандта.
За три роки впертої праці він досяг високої майстерності у творенні офортів, справедливо діставши славу першого офортиста Росії і одного з видатних офортистів світу. Художники та друзі називали Шевченка «російським Рембрандтом», а імператорська Академія мистецтв змушена була присвоїти Шевченкові почесне звання академіка гравюри.
Творчість Т.Шевченка, в цілому, виразно автобіографічна. Це твердження стає незаперечним, якщо поняття «автобіографічність» розуміти не тільки як безпосереднє віддзеркалення у творі власного життя, а як вираження закодованого у підтекст духовного «я», яке можна виявити, досліджуючи  прихований психологічний зміст малюнків.

Автопортрет із свічкою, 1845

У вітчизняному мистецтві не знайти іншого художника, який стільки уваги приділяв би автопортретам. Нині відомо понад півсотні Шевченкових само зображень, які розкривають трагедію і велич його дивовижної долі, передати складну динаміку його інтелектуального та емоційного життя.
Шевченко, як ніхто до нього з українських художників, вирішив завдання неабиякої патріотичної ваги, а саме: познайомив світову спільноту з життям і побутом української народу, з його минулим, з чарівною красою української природи.